ПЕРШИЙ ЕТАП. РОБОТА НАД ГРЕБКОМ
- В жовтні та листопаді ми працювали в звичних умовах – на базі в Обухові, - розповів Олексій Іванович на початку бесіди. - Провели два збори тривалістю по двадцять одному дню. Акцент в роботі був зроблений на гребок. Ми зробили аналіз чемпіонату світу та прийшли до висновку, що для того, щоб сперечатися з провідними збірними світу, треба підвищити потужність гребка. Подивився, як ганялися чемпіонки світу в «четвірці» - білоруські веслувальниці. Темп у них був невисокий, але вони потужно веслували: вони зробили те, що й угорська збірна, але краще. Тому вони зараз й лідери. Ми прагнемо до тієї роботи, що роблять кращі «четвірки». Взагалі, серед інших виділяються збірні Білорусії та Угорщини, решта, веслує, як ми, тільки вони сильніші за нас.
Для підвищення потужності працювали з вантажем, з гальмом. Крім того, був змінений напрямок сили, особливо на першому зборі. Тож основна робота була направлена на якість гребка. В такому ж напрямку працювали байдарочники-юніори Іван Семикін та Даниїл Кузьмін. В спринті махати веслом теж не варіант задля перемоги. В цілому працювали над загальною витривалістю, а «носитися», як говорять, будемо пізніше.
- В якому складі працювала на першому етапі підготовки жіноча команда?
- Було сім спортсменок за рахунок Мінмолодьспорту: «четвірка» у тому складі, що завоювала ліцензію - Марія Кічасова, Марія Повх,Анастасія Тодорова та Інна Грищун, а також Світлана Римкевич, Юлія Колеснік та Діана Танько. Плюс троє за рахунок командируючих організацій – Анастасія Горлова, Людмила Галушко та Наталія Докієнко. В цілому, зборами задоволений. Наприкінці збору був проведений контроль на воді – на дистанції два кілометри, де були поставлені свої задачі, зокрема замірявся темп проходження. За підсумками зборів, звісно, були зроблені висновки для подальшої роботи.
- Так розумію, веслувальниці працювали індивідуально?
- Так, працювали кожна в своєму човні в зоні видимості, щоб одна одну бачили та розуміли, про що йде мова. В екіпаж найближчим часом не плануємо сідати.
ФАКТОРИ УСПІХУ
- В чому ж секрет успіху наших сусідів-білорусів?
- Все дуже просто – там вкладаються гроші в цей вид спорту. Спочатку стали вкладати кошти в чоловіче веслування, потім – і в жіноче. Крім того, в збірну прийшов тямущий «жіночий» тренер – Геннадій Галицький, який виховав триразову чемпіонку світу Марину Літвінчук. Ось він й став робити акцент саме на гребок. Головний тренер збірної Білорусі Володимир Шантаровіч, виступаючи на семінарах, говорить, що треба працювати по гребках. А у нас працюють дещо інакше – швидкість, пульс.
У мене в свій час навіть запитували білоруські колеги, дивлячись як веслують мої підопічні: «Навіщо вони так швидко веслують? Нам Шантарович взагалі заборонив темп вище шестидесяти». Крім того, в білоруській збірній дуже міцні дівчатка – 1 м 80 см та вище.
Таким чином, маємо три результуючі вектори, які приносять високий результат: кошти, які виділяє держава, правильна підготовка та фізичні дані спортсменок. Дівчатка з найбільшим зростом – Маша Кічасова та Інна Грищун – на п’ять-сім сантиметрів нижче своїх білоруських візаві.
- Нещодавно в Києві відбувся тренерський семінар. Що цікавого розповіли виступаючи?
- Було чимало цікавих тем. Так наш відомий науковець Людмила Тайболіна зазначила, що «байдарка-четвірка», яка завоювала бронзу Олімпіади-2004, більш функціональна, ніж нинішня. Був зроблений акцент присутнім тренерам, що у процесі підготовки резерву треба йти через функціональну підготовку, а не через короткі відрізки. Це дуже важливий момент. Головне, щоб тренери це зрозуміли і зробили висновки.
- Тобто, враховуючи, що були присутні тренери з усієї країни, був зроблений акцент на системності роботи в українському веслуванні?
- Саме так. Щоб всі працювали в одному руслі, як це робиться, наприклад, в Білорусії, в Угорщині. Хотілось б, щоб подібні семінари проводилися якомога частіше, щоб вони були направлені на різні етапи підготовки спортсмена, адже не секрет, що на різних етапах ведеться робота різна.
- Чи розглядався такий важливий аспект як психологічна підготовка?
- Окремо, ні, а в ході лекції про це говорилося. Як на мене, в збірній країни повинен бути психолог – спеціаліст своєї справи. Тренеру, навіть який знає всіх своїх спортсменів, який не володіє навиками психології, складно налаштувати спортсмена. Треба прагнути працювати, як у провідних збірних. Там явно з ними працюють психологи. Ви подивиться, як виграють спортсмени цих країн. Іноді створюється враження, що він виграв першість бані – майже ніяких емоцій після перемоги. Ось взяти, наприклад, . Виграла - руку підняла верх – та й поїхала до понтону. Також і угорки. Тут явно працює психолог, який захищає спортсмена від зовнішнього впливу, концентрує його на одній цілі.
- У нас таке планується?
- Поки що ні, і раніше такого в практиці не було.
- Знаю, що Людмила Тайболіна приїжджала в Южне на збір до каноїстів та знімала показники роботи серця. Чи був такий контроль у «жіночої байдарки»?
- Так, Людмила Олександрівна тричі була у нас на зборі. За підсумками отриманих даних було відзначено, що обсяг силової роботи позначився на показниках серця. Я вніс корективи, і заключне обстеження, яке було проведено в Києві 26-27 листопада, показало у всіх спортсменок позитивну динаміку. Тренер, як на мене, повинен прислухатися до науки.
НАСТУПНИЙ ЗБІР
- Про наступний збір. Нарешті «жіноча байдарка» їде в теплі краї. Яка підготовка планується на зборі в Антальї?
- Дійсно, дівчатка дуже раді, що працюватимуть взимку в теплому кліматі – вони довго йшли до цього. Акценти підготовки такі ж, що і на першому етапі, що пройшов в жовтні-листопаді – робота над гребком. Без цього не буде результату. Напевно, наприкінці збору проведемо контроль, щоб оцінити проведену роботу. Працюватимуть на зборі сім спортсменок. Крім них, також Семикін із Кузьміним.
- Як будуватиметься їх робота? Буде робитися ставка на «двійку», чи на «одиночку»?
- Робитимемо висновки, виходячи зі стану спортсменів. Іван був завжди сильніший Даниїла в «одиночці», але як показала практика, «двійка» на світовому рівні їде ефективніше. Якщо говорити про цілі, то націлюємося на боротьбу за олімпійську ліцензію. Можемо-не можемо, але думки такі є, і ми битимемося за неї.
