До вашої уваги рубрика «На шляху до Ріо» і, вже вдруге (в перший раз після чемпіонату України), Юрій ВАНДЮК з Андрієм РИБАЧКОМ, які у складі каное-двійки завоювали для країни олімпійську ліцензію. Спортивний сезон для волинських спортсменів, які рік тому перейшли працювати до тренера В’ячеслава Сорокіна, пройшов з перепадами, але головну задачу – завоювати олімпійську ліцензію - вони виконали. Вже у жовтні Вандюк з Рибачком на базі ФСК «Хімік» в Южному приступили до підготовки до олімпійського сезону. 9 листопада там же розпочнеться другий збір, а поки ми спілкуємося зі спортсменами про минулі та майбутні старти. Але розпочали, звісно, з питань підготовки.

ПІДГОТОВКА

Юрій: - Під час першого збору працювали над спеціальною силою, над загальною витривалістю, також тренувалися і на воді. Тобто повний спектр підготовки веслувальника. За моїми відчуттями працюємо більше інтенсивно, ніж в минулому році. Працюється в Южному добре, тут є всі умови – є атлетичний зал, є, де крос побігати, є вода – і озеро, і море. Іноді, щоправда, вітри задувають, а так все нормально. На даному етапі підготовки кращого не придумати.
Андрій: - Я би назвав перший збір втягуючим. Звісно, з часом навантаження зростатимуть. Організм реагує на роботу досить таки непогано.

СЕЗОН ПЕРЕДОЛІМПІЙСЬКИЙ

- Давайте поговоримо про сезон, який минув…
Юрій: - В цілому сезон можна оцінити як успішний. На чемпіонаті світу виконали задачу-мінімум, хоча хотілося виступити краще. Тож є, до чого прагнути, є, над чим працювати.
Андрій: - Так, згоден з напарником. Перед нами була поставлена задача завоювати олімпійську ліцензію, і ми це зробили. На початку року не все складалося, але на чемпіонаті світу ми виступили непогано. Звісно, хотілось би досягти більшого, але що маємо, то маємо. Взагалі, сезон можна записати в актив.
- Давайте повернемося на рік назад, коли ви тільки почали працювати з В’ячеславом Сорокіним. Що змінилося у вашій підготовці з його приходом?
- Почали приділяти уваги силі, техніці веслування. Головне – правильне веслування. Спочатку було доволі непросто. В’ячеслав Михайлович постійно вносив корективи в нашу роботу, і ось так – крок за кроком ми рухаємося вперед.
Юрій: - Так у нашого тренера серйозні вимоги, але це нормально - тільки так можна досягти результату. Робота йшла дуже напружена, дуже скрупульозна. І ми дійсно відчуваємо прогрес в різних компонентах, про це говорять і часові показники. Ми скинули з минулорічного результату близько п’яти секунд.
- Які старти 2015-го для вашої двійки були пріоритетними?
- Чемпіонат України і чемпіонат світу в разі виграшу першого. Виходячи з цього і була побудована підготовка. Весна, як зазвичай, пройшла для нас, що називається, так собі.
- В попередні роки ви постійно перемагали в країні, а навесні були другі позиції. Це не било по психіці.
Андрій: - Скажемо так: програвати завжди неприємно. Плюс до того, двійка, якій ми програли – Дмитро Янчук/ Тарас Міщук, перемогла на чемпіонаті Європи, а значить ми поступилися достойному супернику, і ми самі не такі вже й слабкі.
- Як налаштовував тренер на чемпіонат України?
- Настрій у нас, звісно, був бойовий. Головною задачею для нас було – виконувати техніку веслування. Ну і, само собою, проявляти характер, терпіти та боротися до останнього.
- Найважчий відрізок – останні метри дистанції…
Юрій: - Так, і саме в цей момент треба зібрати всі сили в кулак. Наздогнали ми суперника за триста метрів до фінішу і далі їхали, як говорять, «по носах». І дали, як і говорив, бій супернику. Вирвалися вперед на півкорпуси і втримали цю перевагу до фінішу.
Андрій: - Дещо несподіваною стала для нас ця перемога. Звісно, ми знали, що можемо боротися з цією «двійкою», але гонка є гонка. Звісно, ми були раді, що здобули право виступати на ліцензійному чемпіонаті світу. Коли зробив великий обсяг роботи і став другим, стан дуже пригнічений, а ось коли виграєш, радість від перемоги перекриває втому і же не так тяжко. А буває, як ви знаєте, по-всякому.
- На чим працювали при підготовці до чемпіонату світу?
Юрій: - Працювали над витривалістю та над другою половиною дистанції. Перед чемпіонатом світу, звісно, було хвилювання, адже на нас покладалися великі надії, і ми відчували цю відповідальність.
Андрій: - Перед першою гонкою відчували себе спокійно, адже за системою відбору в наступне коло виходили шість човнів. Але проходженням були не дуже задоволені. Що стосується задачі на гонку, то ми були повинні посісти певне місце, щоб потрапити на певне місце вже в розрізі півфінальних заїздів. У півфіналі вже були інші відчуття, адже було необхідно було потрапляти в першу двійку. А в фіналі треба було фінішувати принаймні шостими, щоб завоювати ліцензію.
Юрій: - Важливо було не відпускати лідерів – перші три-чотири екіпажі - далеко вперед, триматися на відстані, принаймні, півкорпуси. Довгий час ми йшли другими-третіми, але не фініш нас не вистачило, щоб завоювати медалі, хоча за 250 метрів до фінішу йшли другими. Виклалися по максимуму, але…
Андрій: - Було деяке розчарування, що не змогли піднятися на п’єдестал. Тільки «дерев’яна» медаль (сміється). Проте ліцензія була в кишені, і це нас підбадьорувало. Як попрацювали, то й отримали. Крім того, ми добилися неабиякого прогресу.

СЕЗОН ОЛІМПІЙСЬКИЙ

- Чи є результат за часом проходження, до якого ви прагнете?
Юрій: - З кожним роком світові результати на нашій дистанції покращується, і це недивно, адже це олімпійська дистанція, тож рівень конкуренції тут дуже високий. Загадувати про час проходження не бачу сенсу, тим більше що він залежить від різноманітних природних факторів. Як говорить В’ячеслав Михайлович: «Треба пахати на тренуваннях, і тоді результат прийде. Іншого не дано».
- Якій настрій у вас на олімпійський сезон?
Андрій: - Настрій поборотися за місце в олімпійській збірній. Суперники, як ми вже говорили, достойні – точать зуби, як говорять, працюють. Тож настрій у нас бойовий.
Юрій: - Основні конкуренти – це Дмитро Янчук з Тарасом Міщуком. Звісно, що, крім них може хтось додасться – в Ріо всі хочуть.
Андрій: - Тому вже в квітні, на Кубку України показувати хороші швидкості, а не так, як в цьому році.
- Як ви представляєте собі Олімпіаду?
Юрій: - Такі самі змагання, як і чемпіонат світу, тільки проходять раз в чотири роки. Знаємо, що це змагання найвищого рівня, всі спортсмени прагнуть потрапити туди.
Андрій: - Якщо, на чемпіонаті світу виступають всі країни, то на Олімпіаді тільки країни, де виступають найкращі спортсмени. Звісно, хочеться увійти в історію – завоювати олімпійську медаль, тим самим прославити свій рідний край.
- Що, на ваш погляд, потрібно, щоб все ж таки завоювати місце в збірній?
- Є таке руське прислів’я: «Терпение и труд все перетрут». Підписуємося під ним.
Юрій: - Щоб досягти мети, треба повністю сконцентруватися на цьому. Повна концентрація на цілі. Нічого немає – тільки Олімпіада.

Юрій ВАНДЮК/ Андрій РИБАЧОК. Основні досягнення 2015 року

Чемпіонат України. День другий. Фінал на дистанції 1000м. Каное-двійка (з 7.30)



Чемпіонат світу. Каное-двійка. 1000 м. 4-е місце та олімпійська ліцензія



Прес-служба ФКУ