.
Rss
ВІТАННЯ ІМЕНИННИКАМ!
Rss
18 вересня
Шелест Олена Василівна


Федерація каное України вітає з ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ
і бажає здоров'я та успіхів!
Our office:
Україна 01023 Київ
вул. Еспланадна, 42,
офіс 901
тел: +38 (044) 284 38 37

Адреса електронної пошти: ukrcanoefed@meta.ua

Ukraine 01023 Kyiv,
42 Esplanadna str.,
office 901
tel: +38 (044) 284 38 37

Календар
«    Сентябрь 2017    »
ПнВтСрЧтПтСбВс
 123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930 
» » Людмила БАБАК: «Хочу стати чемпіонкою світу»
  • Опоблікував: Влад
  • |
  • Коментарів: 0
  • |
  • Переглядів: 527

20-річна каноїстка із Енергодару Людмила БАБАК стала дворазовою чемпіонкою Європи з марафону, який проходив в португальському містечку Понті Де Ліма. Вона перемогла і на короткій дистанції (3,6 км), і на довгій – 19 км. В обох видах програми ії перевага не викликала сумнівів. Першу дистанцію вона пройшла за 23.15,35, випередивши польку Майю Шайдек 1 хвилину та 18 секунд, другу – за 1 час 48.32,55, обігнавши Фружину Міскольци з Угорщину майже на 4 з половиною хвилини. Таким чином, Людмила додала дві вищі нагороди до «золота» юніорського чемпіонату світу-2015 та «бронзи» дорослого чемпіонату світу-2016. В інтерв’ю прес-службі ФКУ спортсменка розповіла про свої марафонські досягнення.

 

- На чемпіонаті Європи націлювалися на потрапляння в призову трійку – це була задача-мінімум. Задача-максимум, звісно, перше місце. Рада, що вдалося досягнути максимального результату, - зазначила на початку бесіди вихованка Сергія Снежка. 

ПІДГОТОВКА

- Перед тим, як поговоримо безпосередньо про змагання, розкажіть, як пройшла підготовка до них.

- Дистанція марафону довга відповідно в період підготовки треба було робити великий кілометраж. Упродовж цієї роботи відпрацьовувався марафонський хід. Приходилося цю роботу поєднувати зі спринтом, щоб брати участь в чемпіонаті України. Втім, великих цілей на національній першості не ставила, націлювалася зберегти за собою другу сходинку слідом за Людмилою Лузан, показати, що я №2 в країні.

А ось в марафоні, як я вже говорила, ставилися високі цілі. І вже після молодіжного чемпіонату України ми повністю переключилися на цей вид.

- Який кілометраж ви проходили щоденно?

- В основному щоденно проходило два тренування. Зранку робили 16 кілометрів, ввечері трохи менше – десять-дванадцять. А раз на тиждень було тренування, коли проходила близько двадцяти кілометрів.

- Ви казали «марафонський хід». Які його особливості?

- Такий хід, який можна протримати усю гонку. Адже можна проїхати п’ять кілометрів та втомитися, а можна увесь марафон – і не відчути втоми. Я би сказала, що техніка повинна бути такою, що зберегти сили на всю дистанцію.

 

ЧЕМПІОНСЬКИЙ МАРАФОН

- А тепер розкажіть, як склалася ваша головна марафонська дистанція – 19 кілометрів?

- Я розраховувала зі старту відірватися від суперниць, щоб не було з ними фізичного контакту, як наприклад, у Дениса Давидова, котрому пробили човен, коли він їхав в групі. Тож я постаралася уникнути таких неприємних сюрпризів. Від’їхала від конкурентів та утримувала перевагу упродовж всієї дистанції.

 - Проходження дистанції зайняли трохи менше двох годин. Чим зайнята голова спортсмена упродовж такого довгого часу?

- Звісно, упродовж дистанції трапляються критичні моменти, коли хочеться скинути оберти. Але заставляю себе їхати далі, представляючи, що суперники неподалеку від мене. Коли їдеш по дистанції, час немов зупиняється, не відчуваєш часу. Просто їдеш своїм відпрацьованим ходом.

- Напевно під час проходження такої довгої дистанції веслувальник може втратити і свідомість, і відчуття реальності…

- Таке дійсно трапляється. Я, наприклад, на чемпіонаті світу минулого року збилася з рахунку: яке коло, яка перебіжка. Буває, що відключаєшся головою, а просто веслуєш на автоматі. І дійсно, можна втратитися.

 

- В цей раз такого не було?

- Так. В цілому, все пройшло без зайвої напруги. На чемпіонаті світу, який планується у вересні, буде значно складніше.

- Бачив ваш фініш. Після того, як перетнули фінішну лінію, навіть сил не було порадіти…

- Якщо чесно, сили ще були. Але дуже хотілося пити – так трапилося, що під час дистанції не могла пити воду. І таким чином, всю дистанцію я пройшла без води. Тож, я не стільки втомилася, скільки хотілося пити.

Взагалі, є чимало нюансів, які треба відпрацьовувати в процесі тренувань. І краще вчитися в період підготовки, ніж на змаганнях.

- Як вже ви витримали майже дві години без води?

- Якось витримала. В основному пити хочеться після перебіжки, а мене не хотілося забігати за водою до тренера. Тоді і дихання збивається, і потім треба знову відновлювати ритм. А коли залишалася остання перебіжка, подумала, що півтори кілометри я вже якось дотерплю.

 

КОРОТКИЙ МАРАФОН

- Першу золоту нагороду ви завоювали в так званій короткій гонці за три дні до довгого марафону…

- Тут спочатку була пряма довжиною 500 метрів та три кола, кожне з яких менше кілометра. На цій дистанції, як і на довгій, я також відразу відірвалася від групи, щоб не було ніяких стиків із суперницями. Повністю цього уникнути не вдалося, але взагалі все пройшло без проблем. А то усіляке трапляється: хтось може врізатися в човен, чи розвернути на нього, чи на весло наїхати, а це цінний час, який потім треба було б надолужувати, а наздоганяти завжди важко. Не стільки фізично, скільки психологічно.

 

ГІМН УКРАЇНИ

- Ви двічі підіймалися на вищу сходинку п’єдесталу, в честь вашої перемоги лунав гімн…

- Відправляючись на чемпіонат Європи, дуже хотіла повторити свій тріумф на юніорському чемпіонаті світу дворічної давнини. Щоб знову вище інших піднявся саме прапор України, щоб лунав гімн нашої країни, щоб всі інші спортсмени його почули. І важкий труд, який був вкладений в підготовку, був дійсно вартий того, щоб це все відбулося. Коли лунав гімн, мене просто розпирала гордість.

 

 МАРАФОН. Я ЦЕ ЛЮБЛЮ

- Коли ви в себе виявили таку здатність організму, таку тягу до довгих дистанцій?

- Мені, ще коли веслувала в байдарці, подобалися довгі дистанції. Хоча довгі дистанції у змаганнях юнаків це всього три-п’ять кілометрів. І вони мені більше подобалися, ніж спринт та «п’ятисотка». «Тисяча» - ще нічого. Нічого не помінялося з переходом в каное.

Олімпійські дистанції, як відомо, короткі, але я намагаюся достойно виступати і в спринті, і в марафоні.

- За що ж ви полюбили довгі дистанції?

- Складно сказати. Один з факторів, за що мені подобається марафон те, що це довготривала дистанція і можна встигнути наздогнати лідера, чи виправити стартові помилки. За ці дві годин може багато чого помінятися. Навіть, якщо я буду програвати зі старту чи, не дай Боже, перевернуся, то в мене ще залишиться час все виправити. Це, як на мене, великий плюс. Якщо на дистанції 200 метрів просплю старт, то тут я вже нічого не виправлю.

Коли я пересіла в каное, мені не вистачало довгих дистанцій, адже спочатку були тільки «200 м» та «500 м». А коли в жіночому каное з’явився марафон, відразу казала тренеру, що хочу виступати в цьому виді програми. Ось з 2015 року і ганяюся марафонські дистанції.

 

ЧЕМПІОНАТ СВІТУ. АФРИКА

- Підготовка до чемпіонату світу вже почалася?

- Ні, поки відпочиваю. Десь наприкінці липня розпочинаємо. Буду потроху втягуватися та цілеспрямовано готуватися до чемпіонату світу, який проходитиме з 7 по 10 вересня в Південно-Африканській республіці, місті Пітермаріцбург.

- Вивчали вже місцевість, чи це вже робитимете це безпосередньо на місті подій?

- Ми із Сергієм Степановичем потроху вивчаємо умови проведення. Часовий пояс практично такий же, як і у нас. Погода у вересні не буде сильно відрізнятися від нашої. Зараз у південній півкулі зима, а у вересні буде весна, тому спеки там не буде, що дуже добре для марафону. В спеку дуже важко йти марафон, особливо, якщо без води.

- В період підготовки знов великий кілометраж, чи буде ще якась додаткова робота?

- В період підготовки планується робота, упродовж якої відпрацьовувається марафонський хід. Щоб човен добре розкочувати, щоб його відчувати, щоб вміти розслаблятися під час веслування. Тому, якщо не буде фази розслаблення, то фізично не вийде пройти. Якщо зі старту не розрахуєш сили, «заб’єшся», потім довго будеш відходити від цього стану, а коли відійдеш, всі будуть далеко попереду. Під час марафону взагалі треба передбачити чимало моментів. Наприклад, робимо контрольні тренування, контрольні марафони, щоб перевірити рівень готовності. Виїжджаємо, по можливості, на зборі, щоб готуватися на іншій воді. Скажемо, на мілководді, щоб краще відчути човен. Адже бувають різні умови проведення марафону – різна течія, глибина та взагалі нюансів вистачає. Тож намагаємося все передбачити.

Наприклад, коли я ганялася в Угорщині, було і дуже мілко – я постійно зачіпала дно веслом, та була сильна течія. А крім того, і це чи не найголовніше, треба було передбачувати повороти, тому що, якщо сильно знесе могло і на каміння викинути. Тому, коли я приїжджаю на змагання, завжди проходжу коло, що вивчити особливості місцевості.

- Які цілі ставитимете на чемпіонаті світу?

- Як і на чемпіонаті Європи. Як мінімум, призова трійка, як максимум – перемога.

 

ОЛІМПІЙСЬКІ ЦІЛІ

- Розкажіть трохи про себе…

- Веслуванням займаюся з 2008 року. Перші чотири з половиною роки веслувала в байдарці, останні чотири з половиною – в каное. Розпочинала у Юрія Олексійовича Рожкова, зараз тренуюся у Сергія Степановича Снежка.


- Як відомо, жіноче каное в минулому році було включено в олімпійську програму. Чи ставите якісь цілі в цьому відношенні?

- По можливості готуюся і на короткі дистанції. Як вже говорила, намагаюся себе зарекомендувати №2, слідом за Людмилою Лузан, щоб бути в обоймі збірної України. Хотілось би спробувати свої сили в двійці, але у нас є дефіцит «лівих» каноїсток. В минулому році ми виступали на молодіжному чемпіонаті Європи в двійці з Олександрою Воловчик. Але, на жаль, не склалося - фінішували лише дев’ятими. Двійку треба скатувати, треба приділяти багато уваги. А це не завжди виходить...

 

Чемпіонат Європи з марафону. Каное-одиночка. 19 км. Переможний заїзд Людмили БАБАК. ВІДЕО

 

Українські веслувальники на чемпіонаті Європи з марафону-2017. 

 


 

Прес-служба ФКУ

Облако Тегов