Як ми і обіцяли, до вашої уваги наступний герой нашої олімпійської рубрики - 20-річний каноїст із Павло АЛТУХОВ, який представляє Хмельницьку та Полтавську області. Вихованець Сергія Жиляєва, нагадаємо, виступатиме на Олімпіаді в Ріо-2016 в каное-одиночці на дистанції 1000 метрів. Своє інтерв’ю прес-службі ФКУ він дав за кілька днів до від’їзду на збір в Португалії.
- Як настрій, чи відчуваєте вже дихання Ріо?
- Настрій, звісно, добрий. Що стосується Ріо, то ще не знаю, чого очікувати від Олімпіади, адже я ще не був на змаганнях такого рангу. Налаштований, що все буде круто, і сама олімпійська атмосфера тільки надихне мене.
- В червні ви трохи випали з поля зору. Розкажіть, чим займалися?
- Приводив в порядок здоров’я, трохи відпочивав. Тобто трохи відійшов від безпосередньо тренувань, щоб з новими силами включитися в роботу. Включився. В цей час підготовку проводив вдома, в Хмельницькому, тому дещо випав з поля зору.
КУБОК СВІТУ ТА БРЕНДЕЛЬ
- Напевно дивилися чемпіонат Європи, особливо детально свою дистанцію. Які висновки зробили для себе?
- Нічого нового я для себе не побачив. Ще після етапів Кубку світу зробив для себе певні висновки і за час, що минув, нічого не змінилося. Така ж сама гонка, тільки без мене (посміхається). Говорячи російською: «Все те же на манеже» (в фіналі чемпіонату Європи-2016 стартували шість фіналістів чемпіонату світу-2015 - Себастьян Брендель, Мартін Фукса, Сергій Тарновський, Томаш Качор, Аттіла Вайда, Ілля Штокалов. – прес-служба). В Ріо, звісно, стартуватимуть спортсмені і з інших континентів.
- А які висновки зробили після етапів Кубку світу?
- На той момент підготовки, з тим рівнем готовності я зумів показати непоганий результат. І я був задоволений тим фактом.
- В травні тривала боротьба за місце в олімпійській збірній України в «каное-одиночці, 1000 м». Всі розуміли, що в суперництві з Едуардом Шеметилом ви фаворит, але цей етап треба було пройти. Чи був такий момент, коли ви усвідомили: «Нарешті я в Ріо»?
- Чесно кажучи, у мене в голові і не було іншого варіанту, крім цього. Так, треба було пройти три гонки, щось комусь доказувати. Але така система відбору, шо ж поробиш. Що стосується моменту? Так після фінішу етапу Кубку світу в Рачіце такий момент був, але сталося те, що і повинно було статися. Тому сприйняв це спокійно, головне випробування – попереду.
- Яка підготовка планується в Португалії?
- Питання, скоріше, до тренера. Дивитимемося по моєму стану, як реагуватиму на певні навантаження. Гадаю, що все буде добре, і ми зможемо вийти на той результат, який треба. Все буде так, як має бути.
- Чи можливо перемагати того ж Себастьяна Бренделя, який останніми роками не програє «тисячу», того ж Мартіна Фуксу (починаючи з чемпіонату Європи-2012 німецький веслувальник виграв вісім за десяти крупних міжнародних стартів, в тому числі шість останніх. – прес-служба)?
- Так, а чому б ні. Це такі самі люди. Були такі гонки, коли мені вдавалося їх перемагати. Чому б не зробити це на Олімпіаді в Ріо?! Коли стільки працюєш…
Не хочу нічого загадувати, але себе налаштовує на боротьбу з ними. Точніше, просто налаштовуюся на гонку, а на конкурентів не звертаю увагу, не роблю акцентів на певного суперника.
VENI, VIDI, VICI*
- Веслування – це ваша доля, так би мовити. Іншого вибору, схоже, не було, чи не так?
- Так. Взагалі, я хоті займатися маунтінбайком, але це бажання мені навіть не дали спробувати реалізувати, посадивши мене в човен. І я не жалкую про це. Зовсім не жалкую (сміється).
- Ви представник веслувальної династії, вашим першим тренером була мати, зараз – тренує дід. Чи проговорюється в родині олімпійська тема?
- Так, олімпійська тема вітає в повітрі. Всі мене налаштовують. Можна сказати, що вся моя сім’я працює для того, щоб я показав достойний результат.
- Розпочавши займатися веслуванням, як ви себе уявляли Олімпіаду?
- Тоді для мене це все було дуже і дуже далеко. Навіть не знаю як, але якось поступово я до неї прийшов (посміхається). Так мріяв, прагнув до цього, але здавалося, що навіть веслувальники збірної України, які ганяються на чемпіонаті світу, настільки далеко, що я не уявляв, як сягнути такого рівня. Але планомірно працюючи, вийшов на цей рівень, коли вже не мав ким захоплюватись, адже був одним з них (в 2014 році Павло Алтухов вперше переміг на чемпіонаті та Кубку України - на дистанції 500 метрів, посів 4-е місце на чемпіонаті світу - на дистанції 1000 метрів. – прес-служба).
- Коли з’явилися перші думки про Олімпіаду?
- Мабуть, в 2012 року, коли я став чемпіоном Європи серед юніорів. Саме тоді я відчув, що я можу, відчув, що я вже недалеко від кращих. «Ще трошки попрацювати і я вже там», - так я собі розмірковував.
- Так воно і вийшло, чи не так?
- Так, крок за кроком, сам того, мабуть, не усвідомлюючи, поступово брав якісь висоти. Звісно, я цього хотів, мріяв про це. Так воно і сталося.
РІО-2016
- Чи є якась інформація, уява про олімпійський канал?
- Ні, такою інформації в мене немає. Не знаю, що мене там чекає. Нехай це буде сюрпризом для мене. Це, гадаю, до кращого. Я це все рівно не зміню, а сприйняти все з радістю – зможу.
- Питання без якого неможна, хоча відповідь напрошується сама собою. Ваша ціль на Олімпіаді?
- Як і у всіх. Звісно ж, виграти(сміється). Я завжди ставлю собі найвищі цілі. А навіщо тоді їхати на Олімпіаду, якщо не ставити максимальні цілі. Просто приїхати – це не про мене. Ціль – перемога, але не хочу про це кричати і це афішувати. Це знаходиться всередині мене.
- Ще одне традиційне питання. Що, на вашу думку, треба зробити, щоб сягнути найвищої сходинки в Ріо-2016?
- Хіба я знаю, я ж там ще не був (сміється). Треба зробити те, що й звичайно. Зібратися з думками, з головою. Сили є, і сили вистачає всім. А перемагає той, хто в певний момент зумів себе правильно налаштувати. Бо у фіналі всі неймовірно сильні і достойні.
* - прийшов, побачив, переміг (латин.)
Прес-служба ФКУ
