Все менше і менше залишається до старту олімпійських перегонів з веслування. Вони, нагадаємо, стартують у понеділок 15 серпня – на олімпійську «воду» вийдуть каноїст Павло АЛТУХОВ та Анастасія ТОДОРОВА з Інною ГРИЩУН у складі байдарки-двійки. Саме з учасницями цього екіпажу ми пропонуємо вам. Сьогодні вихованка Аркадія МАЙСТЕРА розповість свою олімпійську історію.
ЯК ВСЕ ПОЧИНАЛОСЯ
- Думки про Олімпіаду у мене з’явилися, коли ми потрапили у групу до Інни Осипенко-Радомської та Дмитра Радомського. Вони із самого початку говорили нам: «Ви зможете потрапити на Олімпійські ігри. Це реально». І це дійсно сталося.
- Першим дзвоником у позитивному сенсі стала «бронза» молодіжного чемпіонату Європи, яку ви завоювали і Анастасією Тодоровою…
- Це дало нам впевненість, що ми справді зможемо досягти олімпійської мети.
- Дуже важка, як пам’ятаю, була та «бронза». Рішення суддів стосовно третього місця очікували дуже довго…
- Тоді був сильний попутний вітер, і він більше заважав, ніж допомагав. Ми заїхали ніс в ніс з німецькою «двійкою». Нам довго не казали результат. Але «бронза» все ж таки опинилася у нас.
- Коли ви почали займатися веслуванням, які взагалі ставили цілі. Можливо, тренер вас націлював?
- Та ні, нічого такого не було. Не було чим займатися, та й ходила (сміється).Можливо не відразу, але веслування сподобалося. До того ж, ми їздили на збори на Дністер, а дітям це завжди цікаво: друзі, різноманітні ігри, можна покупатися. Можливо, в цьому була мотивація в заняттях веслуванням – кудись поїхати, щось подивитися. Просто було цікаво.
А вже з часом, коли з’явилися результати, хотілося вже і на міжнародних стартах займати призові місця. Але, на жаль, це довгий час не вдавалося, хоча виступала в них з 2009 року. Перша така нагорода була завойована саме з Настею на молодіжному чемпіонаті Європи. А зараз вже так повернулося, що ми їдемо на головні спортивні змагання.
«ДВІЙКА». ТРІУМФАЛЬНЕ ПОВЕРНЕННЯ
- Потім були ще були старти в «двійці», і по-серйозному ви сіли в екіпаж вже в цьому році, адже так було потрібно за системою відбору…
- Тільки зараз нас поміняли місцями, адже раніше я була загребною, а Настя на другому «номері». Ми сіли і нам сподобалося, і тренеру нашому – теж. Через те, що човен поїхав добре, ми і виступали на Кубку України.
- Виступ в Рачіце не став для вас несподіванкою? Адже це був дійсно тріумф…
- Перед стартом ми не знали, як це буде, адже ми на такому рівні в «двійці» ще не виступали. Після попереднього заїзду ми переконалися, що ми справді сильні. І ми знали, що у нас буде медаль. Добре, що це вона була золотою. Ми побачили, що дійсно рухаємося у вірному напрямку, і потрібно так і надалі працювати. Навіть ще більше працювати, щоб показати максимум на Олімпіаді.
- Чи можете згадати цю гонку, цей фінал в Рачіце?
- Сидячи на другому «номері», мені здавалося, що постійно їдемо позаду, тому що я бачила суперників збоку. На фініші Настя бачила, що ми виграли, а мені все ж таки здалося, що ми були другими. Я звичайно розстроїлася. Але потім табло побачили, що ми виграли. Чомусь на другому «номері» завжди здається, що ти другий (сміється).
- І це напевно не дає втратити концентрацію?
- Так. Саме так.
- Була ще цікава фотографія фінішу цієї гонки. Настя фінішувала, а ви ще в гонці…
- Та-ак (сміється). Вона-то бачить, що вже фініш, а я – ні. Мені просто не видно (посміхається)
ОЛІМПІЙСЬКІ НАДІЇ
- Анастасія Тодорова в своєму інтерв’ю говорила, що для неї момент потрапляння на Олімпіаду був звичайною подією. «Так повинно було статися», - говорила вона. Як це було у вас?
- Коли ми їхали в Мілан, ми знали, що не може бути по-іншому – ми зобов’язані брати ліцензію. Остаточно ми відібралися у склад, коли перемогли на Кубку України в байдарці-двійці на дистанції 500 метрів. І дійсно, я згодна з Настею, по-іншому не могло бути, адже ми стільки працювали, щоб досягти своєї цілі. Інших варіантів ми навіть не розглядали.
Але, як ви знаєте, інтригу тримали до останнього. Навіть, коли відібралися в «двійці», і знали, що на 100% будемо сидіти в «четвірці». Ми не знали, чого чекати від наших міністрів. І тільки, коли нас заявили на Олімпійські ігри, ми вже могли видихнути та спокійно готуватися.
- Як виглядає зараз «четвірка», котра, нагадаємо, здорово показала себе в Дуйсбурзі?
- Можна сказати, що непогано, але хотілось би, щоб йшла краще. Ми завжди хочемо, щоб у нас було ідеально. Думаю, що в Ріо все так і буде.
Викладатимемось в обох видах програми. Добре, що у нас є дводенна перерва між видами, тож ми зможемо відновитися після «двійки» і з новими силами зібратися на «четвірку».
- Хто серед основних суперників в «двійці» та «четвірці»?
- Всі. На Олімпійських іграх немає слабких суперників. Кожна країна, кожний човен націлюватиметься показати максимальний результат. Зазвичай, будуть сильними німецькі, угорські та білоруські екіпажі.
- Чого чекаєте від Ігор?
- Просто дуже чекаю цей старт, але як воно буде, який буде результат, складно сказати. Ми готові показати максимум. В першу чергу, побороти себе. І показати такий результат, на якій ми тільки спроможні.
- Спортсмени, з якими доводилося спілкуватися стосовно Олімпійських ігор, говорили, що на таких змаганнях головне – психологія.
- Погоджуся з цим. Ти можеш бути фізично готовим на сто, а то й на двісті відсотків, але якщо ти справляєшся психологічно сам із собою в голові, це може все поламати і не покажеш свій максимум.
У нас налаштованість така: віддати всі сили, щоб піднятися на п’єдестал, а бажано на два п’єдестали.
