ЧЕРВЕНЬ
- Підготовка носила відновлювальний характер. Ми з хлопцями на дванадцять днів поїхали в Карпати. Там ми бігали кроси, попрацювали зі штангою. Відновили сили та переїхали в Полтаву, де вже працювали на воді. З 22 червня впритул проводимо тут збір.
- Чому саме такий характер носила підготовка?
- Упала силова готовність. Якщо Тарас Міщук взимку робив «максималку» 160, навіть 162 кілограми, і 80-кілограмову штангу в Карпатах жав лише сім-вісім разів, а «максималка» була 105-110 кілограмів. Тож ми підтягнули силову та бігову підготовку. Але найголовніше було – переключення на іншу діяльність, трохи відійти від «води», щоб не надоїдала. І я вважаю, що цей збір в Карпатах пішов на користь. Ми радилася з нашою наукою, і нам підказали, що треба саме таке переключення. Була думка поїхати в Моршин, чи в Миргород попити води, але вода могла хлопцям не підійти, тому відмовилися.
Нинішньою готовністю підопічних задоволений. Ось, наприклад, вчора робили дистанційну роботу – ходили часовий відрізок чотири хвилини. А вітер був сильний та зустрічний, і човен просто класно їхав, відчувається потужність. Тобто хлопці втягнулися. До нашого олімпійського старту залишається сорок днів – ми змагаємося 18-19 серпня, все йде за планом.
ПОЛТАВСЬКИЙ ЗБІР
- Якої за направленістю була робота в Полтаві?
- Аеробна робота. Набирала поступово форму. Працювали по шість-вісім, по десять-дванадцять хвилин. Була і інтервальна робота, наприклад, п’ятдесят секунд працюємо, десять відпочиваємо. Одна серія включає дванадцять таких відрізків. Робили по три-чотири серії – так ми розвивали загальну витривалість. Хоча останні чотири-п’ять днів була і анаеробна робота – по одній-дві хвилини працювали. Але не на високому пульсі – десь 170, не вище. До більш високого просто ще неготові.
Головне, що ніхто не хворів, було добре харчування – смачно, поживно та недорого. Плюс сауна, добрі номери в готелі. Все ж таки Полтава моє рідне місто, тож пішли назустріч, за що ми дуже вдячні. Сподіваємося, що в Ріо хоч одну команду обженемо (сміється). Виступимо краще наших футболістів, які, взагалі нікого не обіграли (посміхається).
ДУМКИ ПРО РІО
- Відчуваєте, що хлопці вже налаштовані на Ріо?
- Поки що ні. Вони ще не розуміють, що таке Ріо. Поки що хлопці просто працюють. Олімпіаду вони вже відчують безпосередньо в Ріо. Чому так говорю? Я був на Іграх в Сіднеї в 2000 році, де також виступала моя «каное-двійка» - посіла восьме місце. Ну що вам казати: це не Європейські Олімпійські ігри. Це абсолютно різні речі. Приїхали тоді в олімпійське селище та відчули цей олімпійський дух – дуже масштабно та красиво. І це дійсно справило сильне враження , хоча я був вже достатньо дорослою людиною.
- Яка робота планується в Португалії?
- Велика робота. Природно, анаеробна, дистанційна робота. Працюватимемо над стартом, серединою та фінішним прискорення. Але будемо дивитися, як проходить робота – не хочеться перебрати з роботою, але й не добрати теж не хочеться (посміхається). Дивитимемось на пульс, на відновлення. Плюс з нами їде лікар, тренер-науковець. Тож контролюватимемо, дивитимемося, щоб підвести хлопців добре до Олімпійських ігор.
ВІД КУБКУ СВІТУ ДО РІО
- Хотілось би повернутися до травневих етапів Кубку світу, де відбувалася боротьба за ліцензію. Які висновки зробили за підсумками виступу на цих змаганнях?
- Як ви знаєте, першочерговою нашою задачею був не перегляд, а відбір в олімпійську збірну. З цією задачею впевнено впоралися, чому дуже допомогла перемога на етапі Кубку світу в Дуйсбурзі – вона додала впевненість моїм підопічним та поколивала впевненість наших конкурентів. Їхали легко, показали добрий час. Хоча у фінальному заїзді в Рачіце було доволі складно. Вітер був сильний зустрічний боковий, а вони в мене хлопці худенькі. Розпочали потужно, лідирували, а потім, коли розпочали фініш німецька та молдавська двійки, слідкували вже за тим, щоб обігнати Вандюка з Рибачком. Заїхали, як ви знаєте, третіми, а суперники – четвертими.
Переможний фінальний заїзд на етапі в Дуйсбурзі за складом майже повністю повторив фінал чемпіонату світу в Мілані – не було лише росіян та білорусів. Вважали, якщо зачепимося за медаль, буде здорово, а вийшло, що виграли. Та й погода тоді сприяла – попутний вітер. І хлопці добре спрацювали. Звісно, був і розбір польотів, особливо після виступу в Чехії, коли проїхавши добре в півфіналі, в фіналі дещо розслабилися. Самовпевненість відбилася на результаті.
- Ці етапи показали, що двійка Дмитро Янчук/ Тарас Міщук може конкурувати з найсильнішими спортсменами світу і на Олімпіаді в Ріо, впритул до найвищих нагород, чи не так?
- Я думаю, що повинні вийти на цей рівень, що стосується часового показника. Десь 3.30-3.32 при гарних погодних умовах - невеличкий попутний вітер, чи штиль. Але на Олімпіаді - найголовніше психологічна готовність спортсменів.
Прес-служба ФКУ
