Президент Федерації каное України Сергій ЧЕРНИШОВ в інтерв’ю прес-службі ФКУ підбив підсумки 2015 року, проаналізував стан справ в українському веслуванні та зазирнув в олімпійський рік.

ПІДСУМКИ РОКУ

- Головним стартом 2015 року для українських веслувальників був ліцензійний чемпіонат світу. Від нього і відштовхнемося в оцінці підсумків року…

- Так, вся підготовка була направлена саме на підготовку до цього змагання. І в цілому задача була виконана – завойовані ліцензії в трьох видах, що надає права виступу на Олімпіаді семи спортсменам. Якщо б Юрій Чебан також завоював ліцензії, можна було говорити про стовідсоткове виконання – про це вже говорив у своєму інтерв’ю головний тренер збірної України Олексій Мотов.

Вже на початку сезону наші веслувальники зробили добрий почин: «срібло» «байдарки-четвірки», медалі Павла Алтухова та «каное-двійки» у складі Дмитра Янчука та Тараса Міщука, які в Рачіце вперше за багато років принесли Україні перемогу в «каное-двійці, 1000м», та взагалі увесь сезон показували високі результати. Це говорило про правильну підготовку спортсменів – і в фізичному плані, і в психологічному.

Чемпіонат світу в Мілані підтвердив результати початку сезону, єдине, що в каное-двійці успіху добилися Юрій Вандюк з Андрієм Рибачком, які перемогли Янчука/ Міщука на чемпіонаті України. Але це добре, що у виді, де ми будемо представлені в Ріо, є така конкуренція, яка не дасть нікому заспокоїтися. А ось жіноча «байдарка-четвірка» на чемпіонаті світу десь заспокоїлася, хоча, на мій погляд, ії місце було п’яте. Проте в цьому сезоні байдарочниці у складі екіпажу здобули дуже хороший досвід виступів на міжнародних змаганнях самого високого рівня і, головне, завоювали олімпійську ліцензію. При тому був показаний дуже високий результат, на який ми ще не виходили (1.34,127 у півфіналі. – прес-служба).

Хочу сказати слова вдячності тім тренерам, тим людям, які допомагають цим спортсменам, знаходять можливість покращити підготовку, забезпечити їх якомога кращими умовами. Адже ситуація в країні достатньо складна. А результат роботи спортсмена – це не тільки його робота, це робота цілого колективу, збірної команди. Також хочу подякувати за підготовку резерву збірної, який в цьому році заявив про себе в повний голос. Не просто вік підійшов добрий, а саме тренери добре попрацювали, щоб досягнути результату. Потенціал дуже високий, про що засвідчив і юніорський чемпіонат Європи в Румунії, де українці посіли перше місце в загальнокомандному заліку, і юніорський чемпіонат світу, де ми стали другими. Наші юніори стали і чемпіонами Європи, і призерами чемпіонату світу. Це говорить про те, що з цими людьми треба далі працювати, у них є потенціал для швидкого переходу у дорослу збірну. Як це зробили Алтухов та Вандюк/ Рибачок, котрі завоювали чимало медалей на юніорському та молодіжному рівні, а тепер є лідерами дорослої збірної та конкурентоспроможними на світовому рівні. Здобутки юніорів дійсно нас радують, але для такого переходу на наступний рівень, необхідно провести чималий обсяг роботи, заспокоюватися на досягнутому аж ніяк неможна. Звісно, треба забезпечити їх відповідними умовами підготовки, а тренерам треба спокійно працювати, не поспішати вичавити результат, а іноді це миттєвий результат. Треба мислити стратегічно. Є підготовка на рік, є підготовка на чотири роки. Нашім юніорам слід націлюватися на Олімпіаду-2020. Повторюся, цим спортсменам, їх тренерам треба забезпечити умовами роботи.

В цілому, ще раз підкреслю, сезон вдався, і вдався за всіма показниками, за всіма віковими категоріями. Звісно, є й недоліки, як то чоловіча байдарка, і ми це розуміємо, і виправлятимемо цю ситуацію.

- Успіх українських веслувальників на юніорських чемпіонатах світу та Європи це результат планомірною роботи?

- Ці спортсмени-юніори, які досягли успіху, в цьому році реалізували свій достатньо високий потенціал. Маю на увазі і фізичні дані, і відчуття води, і психологічні якості, і тренери тут попрацювали відповідним чином. Вони вже в 2014 році показували високі результати на міжнародних змаганнях, і в цьому році добилися неабиякого прогресу. Ці хлопці – майбутнє нашого веслування і треба грамотно розпорядитися цим майбутнім – і спортсменам, і тренерам, і керівникам.

«ЧОЛОВІЧА БАЙДАРКА»

- Втім байдарочники-юніори як Олег Кухарик та Іван Семикін з Даниїлом Кузьміним вже в наступному році можуть закрити «чоловічу байдарку» на серйозному рівні, чи не так?

- Безумовно. Так Кухарик вже в цьому році показав конкурентоспроможний час проходження, і вже потрапив у фінал чемпіонату світу на 500-метровій дистанції при тому, що це був перший для нього старт такого рівня. Семикін з Кузьміним посіли двадцяте місце, але учасників було більше п’ятидесяти. Звісно, у хлопців є потенціал. Тепер їм треба працювати, а тренерам грамотно їх вести.

- В принципі, ці байдарочники-юніори можуть і в цьому олімпійському циклі поборотися за ліцензію?

- Думаю, що у тренерів та спортсменів є для цього велике бажання. І нехай вони борються, якщо відберуться на олімпійську кваліфікацію. Чом би і ні, тим більше вони вже відчули смак перемог, мають бажання проявити себе. Принаймні, вони можуть спробувати максимально реалізувати себе на цих змаганнях, пройти на той результат, на який вони будуть готові. Та й досвід участі в таких змаганнях є безцінним.

РОЗВИТОК ВИДУ СПОРТУ

- В травні ви офіційно очолили Федерацію каное України. Якою ви побачили ситуацію в українському веслуванні, на які недоліки звернули увагу перш за все?

- Веслування розвивається із регіонів, великою мірою там, де є люди, які віддані цій справі, які активні у вибиванні фінансових коштів. Ці люди і штовхають вид спорту на місцях. На місцях є кваліфіковані та професіональні тренери. Звісно, на цьому і будується потім робота і в національній збірній, і в юніорський, формується склад цих команд.

Зараз ми так будуємо свою роботу, щоб три основні вікові групи «дорослі», «молодь» та «юніори» конкурували одна з одною та виявляли найсильніших, які потім виступатимуть у складі національної збірної. Головне, щоб був грамотний перехід в групу в старшу вікову категорію.

Що стосується розвитку веслування як такого, то ситуація в цьому відношенні не стала гірше. Ситуація в країні доволі складна, і фінансування недостатньо, але люди знаходять кошти, щоб купити необхідний інвентар, щоб поїхати на ті, чи якійсь змагання (кошти потім повертає Мінмолодьспорт).

Юнацький чемпіонат України в Ковелі в останні роки збирав більше шестисот спортсменів, а це говорить про те, що проводиться робота на місцях, тренери знаходять дітей, покупаються весла, човни та таке інше, тобто розвивають вид спорту.

- Взагалі яка роль Федерації каное в розвитку виду спорту в країні?

- На місцях вид спорту розвивають обласні федерації, в Мінмолодьспорті є державний тренер, який відповідає за розвиток виду спорту в країні. Задача ФКУ, на мій погляд, це консолідація зусиль особистих тренерів та головного тренера збірної для досягнення міжнародних успіхів на дорослому, молодіжному та юніорському рівнях. Також ми повинні підвищити якість проведення змагань в країні, зокрема чемпіонату та Кубку України, і ми працюємо над цим. У виконкомі ФКУ зібралися люди, які переживають за нашу загальну справу. Думаю, що й надалі буле робота вестися у тому ж дусі. Чимало листів направлено від Федерації в регіони, щоб там оказали підтримку тому, чи іншому спортсмену. Говорити про більш масштабні справи поки зарано, адже ми не маємо поки що необхідної структури, але робота в цьому напрямку теж ведеться.

ЗДОБУТКИ ТА ЦІЛІ

- Федерація каное не має можливості допомагати всім, але ми можемо допомогти в методичному плані, організувати семінари наприклад, і це є в планах. Дещо ми вже зробили, зокрема сайт запрацював – це всі відзначають. Більш оперативно стали з’являтися новини, стали більш тісно співпрацювати з НОК України, з тренерами збірної, зі спортсменами.

Ми чимало зробили, наприклад, усунули непорядок з документами з уставними документами, який мав місце. Природньо поетапно рухатимемося вперед, удосконалювати нашу роботу і, звісно, цей рух повинен проходити у тісній співпраці Федерації каное, тренерів збірної та Мінмолодьспорту. Чимало питань тут переплітається. Треба працювати як одне ціле, як команда, і робота ця повинна бути націлена на результат – результат збірних команд України на крупних міжнародних змаганнях, на розвиток виду спорту. Це основна задача. Але трапляється, що деякі люди іноді тягнуть ковдру на себе – хтось більше, а комусь і достатньо того, що є.

Повинна бути вища ціль, а для цього повинні бути відібрані найсильніші, повинна бути чітка та прозора система відбору, яка повинна витримуватися. Всі повинні чітко зрозуміти, хто і як потрапив в збірну, і за чий рахунок він їде на змагання. Це дуже важливо. Щоб уникнути зайвих спорів та обговорень навколо того «хто і куди поїхав». Ми наводимо з цим порядок, за списками усіх збірних. Порахований та оприлюднений вже рейтинг в окремих видах та вікових категоріях за підсумками року.

- Як фінансується Федерація каное України?

- ФКУ живе в основному за рахунок тих перерахувань , які робить НОК України, а НОК це робить тільки тоді, коли ми маємо добрий результат на чемпіонатах світу серед дорослих та серед юніорів.

На підготовку збірної виділяє кошти Мінмолодьспорт і при грамотному розподілі можна готувати збірну команду України – і в домашніх умовах, і за межами країни. І на найближчий рік заплановане достатньо непогане фінансування, але ФКУ вважає, що треба більше, і ми будемо клопотати про це.

Ще одна стаття фінансування ФКУ – членські внески осередків Федерації, але останні часом це є каменем спотикання. До нас іноді звертаються з регіонів з проханням допомогти з проведенням змагань та по різним іншим питанням, але в цьому повинна бути взаємність, тобто внески повинні сплачуватися. Ми готові допомагати, але ми повинні десь брати ці кошти. Є положення, де прописана сума внесків, і це треба теж витримувати. І ми вимагатимемо цього від осередків. Всі кошти, що є у Федерації, йде на розвиток виду спорту, на утримання апарату кошти не витрачаються - у нас все на добровільних початках, у нас громадська організація.

ОРГАНІЗАЦІЯ ОЛІМПІЙСЬКОЇ ПІДГОТОВКИ

- Як фінансуватимуться спортсмени, які претендують на потрапляння в олімпійську збірну?

- У тих веслувальників, що завоювали ліцензії, будуть максимальні виплати. А нещодавно прийнята постанова про додаткові виплати для спортсменів, які готуються до Олімпійських ігор. Є також президентські стипендії для спортсменів, які відзначилися на змаганнях 2015 року. Крім того, у спортсменів є підтримка у своїх клубах. Можливо, їм хотілось би і більшого, і нам хотілось би, щоб ці суми були більшими, і ми теж працюємо над цим. З іншого боку, хотілось би, щоб була максимальна віддача зі сторони спортсменів, адже якщо буде високий результат на Олімпіаді, вони матимуть гроші і за те, що вони напрацювали і матимуть подальшу перспективу. У них є відмінна мотивація – перемога на Олімпійських іграх. А ми стараємося їм допомагати на шляху до цієї мети. Та й всі люди, які задіяні у веслуванні, повинні максимально це робити. Адже Олімпіада – це пік кар’єри спортсмена. На олімпійські перемоги країни працюють, а не кілька людей. Тобто нам всім, хто в цьому процесі беруть участь, треба бути гранично уважними та зібраними у питаннях підготовки та фінансування веслувальної збірної.

- До речі, як фінансуватиметься підготовка веслувальників до олімпійського сезону, яка в більшості своїй відбувається за кордоном?

- На підготовка до Олімпіади закладена чимала сума. У нас на Олімпійські ігри потрапила невелика група спортсменів, але ми хочемо, що ця група збільшилася, адже є спортсмени, які прагнуть теж пробитися в Ріо-2016.

Заплановані закордонні збори, і заплановане відповідне фінансування для цього, на весь період «зимової» підготовки – з грудня до березня. Вперше на закордонні збори потрапляє така велика група спортсменів, і це результат виступу на ліцензійному чемпіонаті світу. Останні дві Олімпіади у Україна була представлена лише двома спортсменами – Інною Осипенко-Радомською та Юрієм Чебаном, зараз – їх буде сім, тож і фінансування відповідне. І ще, як вже говорив, можуть бути ліцензії. Максимально, гадаю, їх число може сягнути десяти.

- Вже відомий календар наступного сезону. Як ви гадаєте, він є оптимальним?

- Гадаю, так. При його складанні враховані всі зауваження, і він цілком вписується і в систему відбору в олімпійську збірну, і план підготовки до Олімпійських ігор. Після завершення відбору є ще півтори місяці, щоб безпосередньо підвестися до Ріо-2016.

- Але знов за особистим чемпіонатом України відразу йде молодіжний чемпіонат, і це викликало чимало нарікань

- Ті, хто хоче потрапити на Олімпіаду, звісно, ганятимуться тільки особистий чемпіонат. Решта вже готуватиметься на молодіжні змагання міжнародного рівня. В цьому році було чимало суміщень, і це, вважаю, було не зовсім неправильно. Є у нас резерв, який треба більше обкатувати. Давати більше можливостей іншим ганятися, а не «їздити» на одних і тих же спортсменах. Якщо перший номер їде на головний старт року, другий, наприклад, на молодіжний чемпіонат світу. Не треба заганяти спортсменів, треба просто більш широко використовувати кадровий потенціал.

ПРАВИЛЬНА ТЕХНІКА ЯК ЗАПОРУКА УСПІХУ

- В чому ви бачите потенціал в розвитку веслування в країні?

- Одна з основних складових – вже на початковому рівні навчити юного спортсмена правильно веслувати. І тренери на місцях, вважаю, повинні приділяти цьому велику увагу. Технічно правильне виконання веслування повинно бути закладено вже з дитинства, початківцю треба привити правильну посадку, правильну техніку. Ази веслування – це дуже важливо. Від того, як вони будуть закладені, залежатиме, як юний веслувальник рухатиме човен, наскільки йому це подобатиметься. А коли це правильне веслування приносить результат, від цього зростатиме конкуренція на національному рівні, зростатиме і загальний рівень розвитку виду спорту. Якщо таких людей буде більше, і рівень міжнародних досягнень зростатиме.

Тож, повторюся, треба вчити правильно технічно веслувати вже з дитячого віку, а не робити це якось. Ті, хто вчиться правильному веслуванню, ті відразу виділяються. На цьому треба акцентувати увагу. У нас взагалі на місцях працюють достатньо професіональні та грамотні люди. Хотілось би бачити і більше молодих тренерів, але, знов таки, все упирається в кошти. Тим не менш, з’являються і молоді кадри, зокрема на західній України. Дуже важливо, щоб була спадкоємність поколінь і серед тренерів також. Молоді тренери повинні вчитися поруч із досвідченими, а ті у свою чергу передавати їм досвід, адже молоді кадри – це майбутнє нашого веслування.

- Може, у зв’язку з цим проводити тренерські семінари, де б виступали, наприклад, тренери збірної команди?

- Звісно, і це є в планах Федерації каное України, і в цьому, в тому числі, про що ви запитували, і полягає наша робота. Якщо ми вже сформовані як Федерація, ми повинні самі удосконалюватися, удосконалювати свою роботу.

Звісно, треба залучати людей, які з нами працюватимуть та організовуватимуть ці питання. Адже семінар це чисто організаційне питання. Є люди, які можуть навчити, є люди, яким треба вчитися. Тож ми семінари будуть – це однозначно. І проводити ці семінари треба в різних місцях, щоб охвачувати тим самим різні регіони.

Прес-служба ФКУ