Пропонуємо вашій увазі інтерв’ю южненського веслувальника Борислава БИЗУ за підсумками чемпіонату світу серед юніорів та молоді, де він завоював відразу дві нагороди - срібну та бронзову.
За два роки виступу на міжнародних змаганнях Борислав вийшов на перше місце серед веслувальників-юніорів в Одеської області та свого ФСК «Хімік» - в його активі вже п’ять медалей, завойованих на чемпіонатах світу та Європи в цій віковій категорії. З вихованцем Едема Мурадасілова ми поспілкувалися в його рідному Южному наступного дня після прильоту з щасливою для нього Португалії. Втім, чи щасливою? Тут не все так однозначно.

- Бориславе, чи є повне задоволення від виконаної роботи, від отриманого результату?
- У принципі, я задоволений. Звичайно, могло бути і краще, могли б виграти. Але так склалися обставини. Це чемпіонат світу, тут всі викладаються на сто відсотків. В даний момент я задоволений результатом, хоча відразу після фінішу був засмучений результатом, тому що, здавалося, що можна було виступити краще. За минулий час я розмірковував над цим і зрозумів, що насправді, це дуже хороший результат.
- Як ви були готові до чемпіонату? Наскільки вдалося реалізувати підготовку?
- За відчуттями я був готовий добре. Двотижневий збір в Полтаві пройшов плідно, відчував себе готовим до цих змагань.
- Перед тим, як поговорити беспоспередньо про змагання, цікаво дізнатися, в екіпажі результат залежить в рівній мірі від кожного з його учасників?
- Так, кожен спортсмен в екіпажі відповідає за свою частину роботи. Наприклад, в «четвірці» - другий і третій номери відповідають за потужність ходу - ці спортсмени, зазвичай, найбільш потужні фізично в екіпажі. Загребний задає темп - в цьому човні ці функції виконував я, на четвертому номері - рульовий, який тримає курс. У всіх свої завдання і, вважаю, внесок кожного в загальний успіх рівноцінний.
- Ми бачили гонки на екрані. Розкажіть, будь ласка, як складалися гонки з точки зору учасника. Почнемо з «двійки».
- Перед стартом я поставив собі завдання - йти до кінця, на всю котушку. Так відразу і пішли. Тому, напевно, і третє місце. Може бути, якби була інша розкладка, була б медаль вищої гідності. Але що є, то є.
- Як почувалися фізично під час гонки?
- Упродовж дистанції почував себе добре. На фініші, звичайно, було важкувато, але на «тисячі» ніколи легко не буває на фініші. Виклався на сто відсотків.
- У 2006 році після завоювання своєї першої медалі чемпіонату світу - «срібла» на дистанції 500 метрів, Юрій Чебан розповідав, що в якийсь момент «падає планка» і включається, як він говорив, «автомат». Чи був у вас такий момент?
- Звичайно, був. Останні сто метрів я вже йшов «на автоматі». Руки якось самі йшли на гребок, я більше нічого не міг зробити. Може, якщо бачили на відеозаписі, останні метри ледве-ледве догрібав, не було вже сил в човні стояти.
Після фінішу стан був таким, що нічого не хотілося - і було все одно, яка медаль.
- «Бронза» були раді?
- Ні. Відчував, що міг краще. Або, точніше, могли краще.
- У «четвірці» було вже легше - і в екіпажі чотири людини, і дистанція вдвічі коротше...
- Звичайно, легше. Ну-у, що ще сказати...
- І тут, як і в «двійці», теж вийшли відразу вперед, маючи намір зберегти перевагу до фінішу...
- Так, саме так. Сьогодні якраз переглядав відеозапис цього заїзду: на позначці «200 до фінішу» ми почали спурт і реально стали обганяти російських спортсменів. Але потім нас зарулило, човен пішов вправо, ми стали його вирівнювати, і це коштувало нам перемоги. Були витрачені сили і, головне, був упущений час.
- Тут, напевно, присутнє розчарування...
- Так, є таке. Але задоволений, що є медаль. Перед стартом боявся, що її не буде. Тому радий і цій нагороді.
На чемпіонаті Європи минулого року після дистанції 1000 метрів думав, що максимально виклався. Зараз цю планку підняв ще вище - виклався ще більше. Не знаю, чи можна ще вище підняти цю планку. Будемо старатися.
- У чому додали за минулий рік?
- Начебто усе також, нічого не змінилося. Не відчуваю, що став сильніше, потужніше. Напарник у мене в цьому році змінився. Човен, звичайно, зовсім по-іншому йде. Із Сергієм Романенко у нас човен потужніше, а тут ми темпом його тримаємо. Не можу сказати, що з тим краще, а з цим гірше, просто - по-різному. Мені, наприклад, цього року треба по-іншому загрібати: із Романенком - потужніше, з Богданом Чабаном - просто задавати темп.
- Як рідні зустріли вдома після приїзду з Португалії?
- Добре зустріли. Пораділи за мене. Дивились прямі трансляції, переживали. Звичайно, задоволені тим, що завоював медалі.
- Чи правда, що коли піднімаєшся на п'єдестал, розумієш, що все це було не даремно - маю на увазі важкі тренування?
- Так, безумовно. Стоячи на п'єдесталі, згадував всю виконану роботу в Полтаві, де ми тренувалися перед чемпіонатом світу. Згадував, як сподівався на медаль, під час заключного етапу підготовки кожен день, прокидаючись, думав про гонку, якою вона буде.
- У вересні - юніорський чемпіонат Європи. Після медалей чемпіонату світу сам Бог велів налаштовуватися на перемогу цих змаганнях...
- Звичайно, налаштовуватимемося на перемогу. На чемпіонаті світу не вийшло, налаштовуватимемося на чемпіонат Європи. Сподіватимемось, що пощастить більше.

Інтерв’ю Борислава БИЗУ. Відеоверсія


За матеріалами