Пропонуємо вашій увазі інтерв’ю переможця недавнього чемпіонату світу серед молоді Ельнура АХАДОВА, яке він дав прес-службі ФСК «Хімік» Одеського припортового заводу, який він представляє.
З новоспеченим чемпіоном, перемігшому, нагадаємо, в каное-четвірці на дистанції 500 метрів, вдалося зв'язатися ввечері того ж, чемпіонського, дня. Він ще перебував у щасливому для себе португальському містечку Монтемор-у-Велью.

- Поки, чесно кажучи, ще не усвідомив до кінця, що ми зробили, - зізнався спортсмен. - Після фінішу були у нестямі від щастя.
- Яким був настрій на цей чемпіонат?
- Взагалі, дорога до чемпіонства була не дуже гладкою. Так, перед самим чемпіонатом захворів наш рульовий Тарас Міщук. Переживали, щоб він одужав, щоб через температуру форма, як кажуть, не «вигоріла». Але тепер, коли все закінчилося, можна сказати, Тарас - молодчина.
Повертаючись до вашого запитання, налаштовувалися на хорошу роботу, налаштовувалися на перемогу. Інший результат нас просто не влаштовував. Хотіли максимально відпрацювати, зробити все, що в наших силах.
У попередньому заїзді не вдалося пройти по розкладці. Дув сильний вітер, у вухах шум вітру, і тому не було чутно команди стартера: «Ready! Set!». Старт взяли погано, десь секунду втратили, тому всю дорогу наздоганяли конкурентів. У фіналі хотіли вже чітко стартувати та відпрацювати за розкладкою. Стан перед гонкою було краще не побажаєш: виспалися відмінно, ніякого мандражу, човен котить - все супер. І в гонці, як задумували, так і вийшло.
- А розкладка на попередній заїзд і фінал була однаковою?
- Так, але в першому заїзді ми не потрапили в старт, відразу програли півкорпусу. У фіналі ж стартували дуже сильно, зробили перехід, і потім вже тримали крейсерський хід - високий темп, висока щільність. Домовилися, як тільки проїжджаємо буйки «200», терпимо ще метрів п'ятдесят і починаємо фінішувати. Так в гонці і сталося. Проїхали ці буйки, і наш загребний Діма Янчук крикнув: «Фініш!», і ми почали сильно додавати. І незабаром поїхали від білорусів.
- Бачили, що обігнали їх?
- Так. Але головою ніхто не крутив, периферичним зором бачили ситуацію в гонці. Зліва - нікого, а ось праворуч - хтось поїхав вперед. Взагалі, хочу сказати, що ми пройшли фінальну гонку дуже холоднокровно, ні за ким не гналися, а просто добре зробили добре свою роботу.



- На цих змаганнях замість Дениса Коваленко в «четвірці» був задіяний новий веслувальник - Михайло Мандзюк. Чи вистачило часу в період підготовки, щоб скататися?
- Часу було явно недостатньо. У період підготовки ми вийшли на воду в «четвірці» три-чотири рази. Пробували Діму Янчука як загрібного, оскільки на першому номері на чемпіонаті України був Міша Мандзюк. Походили кілька тренувань у такому варіанті, а потім вже човен відвезли до Португалії.
- У Португалії вдалося потренуватися?
- Трохи. Ми вийшли в «четвірці» на розминку перед попередніми заїздом, наступного дня виходили на воду в одиночках, а потім розминка перед фіналом. От і все тренування.
- Розповідають, що в акваторії Монтемор-у-Велью дме сильний правий вітер з океану. Наскільки він впливав на самі гонки?
- Особливість цього вітру в тому, що він дме постійно, а не поривами, як на всеукраїнських змаганнях. І прапори тут не майорять, а просто стоять рівно, настільки сильний вітер. Була думка, щоб вибрати більш зручну в цьому відношенні «воду» - з першої по четверту, і заїхати, наприклад, третіми у попередньому заїзді. Але потім вирішили нічого не вигадувати: «Виграємо і стаємо по центру». Виграли і потрапили на четверту доріжку.
Якщо уважно подивитися відеозапис фіналу, видно, що на фініші ми потрапили в конкретний порив вітру. Тут і так постійно дме сильний вітер, а буває, що він ще сильніше задуває. І в один такий «мова» вітру ми потрапили, і від того трохи зарулювала. Сенсу вирулювати не було, так як залишалося метрів двадцять їхати.
А взагалі, при такому сильному вітрі треба сказати велике спасибі нашому рульовому Тарасу Міщуку, який просто нереально тримав човен. Як на мене, такий сильний бічний вітер для каноїстів просто смерть і в таких водоймах неможна проводити змагання з веслування на каное.
- Як почувалися фізично і емоційно після фінішу?
- Фізично було важкувато, але ці неймовірні емоції перебивали втому. Вже потім, як вийшли на понтон, пройшли зважування, втома почала накривати. Та тому вже прийшли в себе, і на п'єдесталі почували себе нормально.
- Можна сказати, навіть відмінно...
- Так, так і було. Хочу сказати, що під час змагань нас підтримували представники української діаспори - чоловік п'ятнадцять-двадцять з прапорами. Ми піднімалися на п'єдестал, як ніби в Україні. Вони настільки шумно нас підтримували, що нікого не було чутно. Після нагородження подякували нам за цю перемогу, розцілували нас усіх, просто розривали нас на емоціях (посміхається). Стан просто не передати словами. Гімн співали всі разом, як ніби знаходимося в Україні, а не далеко за кордоном. Гордість просто переповнювала нас.
- Які подальші плани?
- Ще не знаю. Хочеться додому, в Тернопіль, що не був удома з 1 травня, а потім збори-змагання-збори, накопичилася втома, тому хочеться трохи морально відпочити. Не знаю, чи вдасться. Кажуть, що має бути контрольний заїзд для визначення «четвірки», яка поїде на дорослий чемпіонат світу. Подивимося.