- Я хотів на власному прикладі показати, що можна поєднувати і виступи, і тренерську роботу, що можна бути граючим тренером. Ви це, власне, і побачили. Ми разом з Володимиром Леонідовичем (Троцюком. – прес-служба), який теж є граючим тренером збірної Волинської області сіли в «двійку» та спробували показати хоч якійсь результат. На сьогодні це потрапляння у фінал. Завтра буде видно, як піде далі.
- Як далася гонка?
- Гонка завжди дається нелегко, особливо, якщо це не одиночка. Є сили. Можна боротися. Ми не питаємо великих надій. Зірок з неба не хапаємо.
- Тренувалися напередодні Кубку України?
- Так, але не так, звісно, інтенсивно, як перед Олімпійськими іграми. Для цих змагань підготовки, в принципі, повинно вистачити.
- Чому ви вибрали в напарники Володимира Троцюка?
- Володимир – перспективний граючий тренер (сміється).Як і я. Він сьогодні посів четверте місце на олімпійській дистанції «1000 метрів», що для його віку дуже непогано. Тож спробуємо показати в двійці якісь результат.
- Володимире, які враження у вас від проходження дистанції з Юрієм Чебаном. Доводилося разом з ним ганятися в екіпажі?
- Ні, це в перший раз на офіційних стартах. Було якось разово, коли ми зборах разом працювали – діло було в Бурштині. Йти гонку з Юрою – це щось особливе. З таким напарником, як він, я на старті ніколи не був. Маю на увазі, з таким титулованим, та й відчуття старту у нього просто шалене. Феномен – що тут говорити. Мені сподобалося.
- «Двійку» накатували, чи так – з листа?
- Чесно кажучи, з листа. Ми одного разу вийшли до початку змагань, другий – вже на старті. Міняли човни, адже вони не підходили. Але я вважаю, якщо човен має йти, він й так буде йти. Прикатка – це вже з часом. Якщо екіпаж із граючими тренерами покаже результат, якщо буде сенс, може кататиме «двійку» і надалі.
- Юро, чи буде подібна практика і далі?
- А чому б ні?! Такого раніше не було. Чому б не ламати стереотипи? Чому не можна бути граючим тренером, і не бути і в команді, і з командою – виступати за збірну?
Прес-служба ФКУ
