Юрій ЧЕБАН, олімпійський чемпіон:

- Ваші перші емоції на рідній землі?

- Дякую всім, хто приїхав сюди привітати нас з перемогою, чи просто втішити тих, хто не зміг сягнути п’єдесталу. Дуже приємно, що люди підтримують, цікавляться.

- Розкажіть, як вам далася вам ця медаль?

- На Олімпіаді не буває легко, тому що тут борються найсильніші спортсмени, тож кожний сантиметр треба вигризати самому.

- Що ви відчували після півфіналу, коли з’явилася інформація, що ви у фіналі В?

- Природно, що був дещо подавлений, адже я був готовий на фінал. Не очікував, що не попаду, було відчуття нереалізованості.

- Які зараз є плани та бажання?

- Бажання – скоріше добратися додому, відпочити от всього. Адже була дуже серйозне психологічне навантаження, напруження. Чимало спортсменів, знаю, після приїзду захворіли, тому що були в дуже сильному напруженні. Був невеличкий зрив після півфіналу, коли на сайті Ігор з’явилася інформація про те, що я у фіналі В.

- Ви нас трішечкі налякали, що закінчуєте кар’єру. Може продовжите?

- Побачимо. Михалич перед кожним роком говорить, що він стане останнім.

В’ячеслав СОРОКІН, тренер Юрія ЧЕБАНА:

- Поділитеся вашими відчуттями від другої перемоги вихованця на Олімпійських іграх?

- Відчуттями? Трохи не захлинувся від радості. Слава Богу, що все це пройшло нормально.

- До наступної Олімпіади дотягнете учня?

- Якщо він витерпить (з посмішкою).

- «Тисячу» потягне?

- А навіщо «тисячу», можливо п’ятьсот метрів буде. Незабаром дізнаємося. Дистанцію 200 метрів точно не залишать в олімпійській програмі. 500 метрів – дистанція то, що треба для Юри. Він котить човен дуже швидко та добре.

- Що скажете про виступ байдарки-четвірки, яка посіла четверте місце?

- Дівчатка зробили все, що могли. Я бачив їхній настрій. Але вони не допрацювали через те, що їхнього тренера не взяли на збір, вони спілкувалися з ним скайпом. Вся країна бачила, що їм не вистало кількох десятих секунди до «бронзи». Їм є над чим працювати, у них є резерв, головне, щоб їм не заважали.

Тарас МІЩУК, бронзовий призер Олімпійських ігор:

- Нас на фінал надихнула перемога Юри Чебана. Він складно потрапляв у вирішальний заїзд, але у фіналі вийшла просто шалена гонка. Ввечері напередодні фіналу він дав ще кілька певних настанов. Для це була перша Олімпіада, тому дуже важливо морально підготуватися на такі змагання, і Юра нам дуже допоміг в цьому відношенні.

- Як ви себе відчуваєте в ранзі призерів Олімпіади?

Дмитро ЯНЧУК: - Відчуваю, що важко на шії носити медалі, радість за нашу країну – Україна вперше в історії Ігор взяла медаль в цьому виді програми.

- А якби був би попутний вітер?

- Ми ж не вибираємо вітер.

Наш успіх дуже приємний для багатьох людей, нас багато, хто вітає. Навіть зі Сходу приходили повідомлення. Та й перед стартом бажали успіху.

Микола МАЦАПУРА, тренер «двійки» Дмитро ЯНЧУК/ Тарас МІЩУК:

- Мені дуже приємно, що мої вихованці стали призерами, йдучи проти вітру, сильного вітру. При тому, враховуючи, що дворазовий переможець Ігор Себастьян Брендель має зріст 197 см та вагу 92 кг, а Дмитро Янчук, наприклад, 72 кг, тобто по зальній вазі програєм близько 30 кг, а це дуже суттєва різниця. При цьому хлопці боролися і за рахунок фінішу з четвертого-п’ятого місця вийшли на третє. В погодних умовах фіналу вони показали максимум. Був би штиль, чи попутний вітер, хлопці були готові на золоту медаль, тобто могли б реально боротися за перше місце. Хлопці – молодці. Та ще й молоді: Дмитру – 23 роки , Тарасу – 21, тому вони мають непогане майбутнє.