Микола починав займатися веслуванням в СДЮСШОР в місті Первомайськ Миколаївської області у Олександра Григоровича Федорченка. В 2005 році він вступив до 8-го класу вищого училища фізичної культури в Миколаєві. Закінчивши СДЮСШОР, продовжив своє навчання – у національному університеті кораблебудування (факультеті олімпійського спорту).
В Миколаївській ШВСМ Коля тренувався у Олександра Шевченка. Саме в цей час, разом з іншим вихованцем ШВСМ – Андрієм Сачковським, в екіпажі байдарки-двійки Микола виконав норматив майстра спорту України. Упродовж восьми років у складі збірної Миколаївської області він був учасником багатьох національних змагань. Пліч-о-пліч з Миколою кольори команди захищали Вадим Деревиньский, Владислав Кулішенко, Олена і Наталя Гутнік, Олена Лапіна.
Микола пройшов шлях від початківця до майстра спорту, а на останніх своїх змаганнях, в 2014 року, в екіпажі байдарки-двійки з Вадимом Деревинським Микола посів третє місце на чемпіонаті України з марафону.
Як згадує один з тренерів Миколаївської області Ірина Сімонова, Коля дуже любив веслування, і взагалі спорт, був дуже працьовитою, чесною, а головне, порядною людиною…
Закінчити навчання Коля так і не встиг. В 2014 року, коли почався конфлікт на сході, Микола пішов захищати Батьківщину. Казав, як війна закінчиться, то обов'язково закінчить навчання і отримає диплом..
Згадує побратим Миколая:
- Він воював із самого початку конфлікту на Донбасі, пройшов Донецький аеропорт, Мар’їнку, Саур-могилу і ще багато бойових точок...
Він втратив багато бойових товаришів, але в той же час завжди виживав там, де інші не могли. Він воював за Україну, а не для своїх інтересів... Я його привів до себе в клуб з тайського боксу, він завжди успішно виступав, він по життю переможець, завжди боровся до кінця, не дивлячись на ситуацію.
Коля був одним з героїв-кіборгів донецького аеропорту. Він пройшов дві ротації і разом з трьома побратимами вивісив державний прапор на вежі аеропорту.
21 лютого 2017 року о 10.00 під Авдіївкою під час виконання службового обов’язку боєць 79 десантно-штурмової бригади Микола Гуцаленко був тяжко поранений. Був шанс врятувати життя бійця, одразу була зібрана відповідна сума грошей для операції в Ізраїльській клініці.
Але на жаль, доля розпорядилася інакше.
23 лютого Миколи не стало... У нього залишились 9-місячний син і дружина. Як кажуть десантники, герої не вмирають, Господь забирає їх на небеса.
На похорон Миколи Гуцаленка прийшов чи не весь Миколаїв. Героя проводжали в останній шлях стоячи на колінах.
25 лютого в Миколаєві мусили відбутися змагання з ЗФП в легкоатлетичному манежі - відкрита першість СДЮСШОР з веслування на байдарках і каное. В цих змаганнях Микола завжди брав участь в них.
У зв'язку з сумними подіями змагання перенесені на 4 березня. Відтепер вони будуть присвячені Миколі Гуцаленку - вихованцю СДЮСШОР, герою-десантнику, який загинув в АТО. Світла пам'ять герою.
Прощавай, Миколо… Завжди буду згадувати, як стояли по сусідніх доріжках. Дуже тяжко змиритися з твоєю втратою. Почивай з миром...
На жаль, це не перша втрата для веслувальної громади в зоні АТО. Влітку 2014-го в зоні бойових дій загинув майстер спорту України із Вінниці, багаторазовий чемпіон країни та міжнародних змагань Ігор Присяжнюк…
Матеріал підготував Олег Міщенко
