.
Rss
ВІТАННЯ ІМЕНИННИКАМ!
Rss
18 вересня
Шелест Олена Василівна


Федерація каное України вітає з ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ
і бажає здоров'я та успіхів!
Our office:
Україна 01023 Київ
вул. Еспланадна, 42,
офіс 901
тел: +38 (044) 284 38 37

Адреса електронної пошти: ukrcanoefed@meta.ua

Ukraine 01023 Kyiv,
42 Esplanadna str.,
office 901
tel: +38 (044) 284 38 37

Календар
«    Сентябрь 2017    »
ПнВтСрЧтПтСбВс
 123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930 
» » Втрата у веслувальній родині
  • Опоблікував: admin1
  • |
  • Коментарів: 0
  • |
  • Переглядів: 263

Федерація каное Тернопільщини повідомила сумну новину: 28 листопада на 80-му році пішов з життя відомий тренер та суддя з веслування ІВАН ФЕДОРОВИЧ РОМАНИК.
Федерація каное України висловлює співчуття родині та близьким.

 

 

 

 

 

 


РОМАНИК ІВАН ФЕДОРОВИЧ: «Більше за веслування я люблю лише Україну!»

Тернопільський став, який є окрасою одного з наймальовничіших міст України, неможливо уявити без маленьких човників – байдарок і каное. Є у місті люди, які присвятили своє життя тому, щоб Тернопіль був одним із центрів розвитку веслувального спорту в Україні.

Сьогодні ми хочемо познайомити читачів нашого сайту з ветераном веслування на байдарках і каное України Іваном Федоровичем Романиком, великим українцем, Майстром спорту СРСР з веслування на каное.

Народився Іван Федорович 20 липня 1937 року в с.Стибинець Перемишельського району Краківської області (ця територія тоді так називалась, адже в ті роки на Західній Україні панувала Польща).

Двадцятиоднорічним парубком Іван Федорович вступив до Львівського інституту фізичної культури та спорту на кафедру лижного спорту. Для студентів цієї кафедри було заведено: взимку – лижі, влітку – веслування.

Найближчим товаришем був Євген Саган, який навесні 1960 року, першокурсника Романика привів на веслувальну базу с.Наварія, що поблизу Львова. Спочатку була байдарка, проте команда Львівського «інфізу» готувалася до чемпіонату СРСР серед вищих навчальних закладів і для команди бракувало екіпажу каное-двійки. Так Іван Федорович познайомився з каное і свій перший старт прийняв у 1961 році на студентському чемпіонаті в Тбілісі. Пам'ятає Іван Федорович, що головними суперниками у командній боротьбі були веслувальники Київського інституту фізичної культури і спорту і боротьбу він повинен скласти з екіпажем в якому веслував колишній президент федерації каное України Юрій Маслачков. Львів'яни тоді програли киянам, проте боролися у фінальному заїзді.

Після закінчення вузу у 1963 році його направили в Тернопільську область. Спочатку працював інструктором з виробничої гімнастики в колективі фізичної культури підприємства «Буд-Індустрія». Керівники спортивного товариства «Авангард» швидко помітили фаховий рівень молодого спеціаліста і запропонували тренерську посаду, щоб допомогти Тендеруку Борису Федоровичу, який, до речі, був першим фахівцем, який розпочав розвиток цього виду спорту в Тернополі.

Іван Федорович мав особливий підхід щодо залучення юнаків у секцію веслування. Фізично розвинутий, Майстер спорту, йшов до найбільш сміливих та відважних «авторитетів» у своїх мікрорайонах міста і ставав серед них «своїм». А потім, завдяки вже власному авторитету, приводив цілі компанії на веслувальну базу і спонукав цих юнаків доводити свою перевагу в спортивний спосіб. Так сформувались перші групи, серед яких Ярослав Гасій (згодом чемпіон України у каное-одиночці на дистанції 10 кілометрів), Микола Городецький, Василь Свистун, Володимир Маковський – майже всі стали Майстрами спорту.

Групи справді виявилися хорошими, але у спортивному товаристві «Авангард» до розвитку спорту вищих досягнень виявилися не готовими. Бракувало змагальних човнів, коштів на навчально-тренувальні збори, спортивну форму.

У 1966 році довелося перейти працювати в спортивне товариство «Спартак». І знову нові набори в групи. Це Зенон Блишин, Андрій Михайловський, Ігор Ладика, Ігор Довбня, Лариса Шеметуха, Петро Корчевський, Богдан Балабан, Любомир Мосійчук, Олександр Пуха, Юрій Цікало. І ця група майже усім складом виконали норматив Майстра спорту. Учні Романика – переможці центральної ради спортивного товарисва «Спартак» та Всеукраїнських змагань.

Хорошу роботу Романика бачили спортивні керівники області і у кожній спортивній організації бажали мати такого ефективного тренера.

У 1970 році спортивне товариство «Динамо» запропонувало Івану Федоровичу вагомий аргумент для зміни місця роботи – трикімнатну квартиру, ордер на яку тренер одержав через один місяць.

В «Динамо» були хороші умови для роботи. Найкращі каное та байдарки в достатній кількості, як для початківців, так і для спортсменів вищої спортивної майстерності, моторні човни, відома на весь світ динамівська спортивна форма, навчально-тренувальні збори на найкращих веслувальних базах. Все мало скластися якнайкраще для реалізації тренерських задумів. Проте, серед працівників обласної ради «Динамо» було чимало відставних працівників УВС та КДБ, які швидко визначили «український дух» Івана Федоровича. Почався тиск, погрози. Робота в «Динамо» стала нестерпною.

На той час авторитет тернопільського тренера був високий не тільки в Україні, а й на території колишнього СРСР. Іван Федорович вже тоді мав кваліфікацію судді Всесоюзної категорії. Судив чемпіонати та кубки СРСР. На всіх змаганнях розмовляв виключно українською мовою, носив вишиту сорочку, був чесний та справедливий. Саме за свою відданість Україні, толерантне ставлення до представників інших національностей мав надзвичайно великий авторитет серед тренерського та суддівського корпусу збірної команди Радянського Союзу.

Серед 120 спортивних арбітрів, які розглядалися для обслуговування літньої Олімпіади 1980 року в Москві Іван Федорович посідав 11 позицію в рейтингу. Але помітки «ненадіний» в особовій справі перекреслили професійний зріст висококваліфікованого тренера.

Іван Федорович допомагав зростати юним веслувальникам та вітрильникам на спортивній базі управління фізичного виховання на спорту в м.Тернополі. Мав почуття гумору, був активний. Щоденно займався зарядкою, рибалив.

Романик залишив міцну сім'ю. Дружину Валентину, дочку Світлану та онуків Віталія та Дмитра.

Іван Федорович підтримував дружні стосунки з львів'янами. Найближчим товаришем залишився Мирослав Герцик.

 

 

З повагою і сумом учні та друзі.

 

Іван Федорович Романик з юними веслувальниками:

 
Втрата у веслувальній родині
Втрата у веслувальній родині

Облако Тегов