Для українських шанувальників спорту веслувальний слалом не тільки екзотичний вид спорту, а ще й маловідомий тим, оскільки за усю історію незалежності України жоден (!) спортсмен не виступав на Олімпійських Іграх. Наразі цей вид спорту також немає своїх перспектив в Україні, адже, окрім потрібних умов для тренувань, наші спортсмени не мають належного фінансування. Про теперішнє та майбутнє веслувального слалому в Україні кореспонденту нашого сайту розповів Володимир Ус – відомий український тренер та член виконкому федерації веслувального слалому України.

-Володимире Павловичу, скільки в Україні діючих шкіл веслувального слалому?
-Їх небагато – у Києві, Вінниці, Дніпропетровську та Харкові. Є осередки у Сумах та Львові. Дві найпотужніші школи у Києві та Вінниці. Вони дають найкращих кадрів, відповідно виховують чемпіонів України з різних видах веслувального слалому. Ці дві школи мають дещо більше фінансування, аніж інші, тому їхні вихованці демонструють кращі результати.

-Яка ситуація в Україні з тренерами?
-Почну з того, що їх є мало. Їх можна перелічити на пальцях рук. Мова йде про тренерів дорослих спортсменів, однак якщо говорити про дитячих, то ситуація буде ідентичною. В середньому кожна школа має по три-чотири тренери. Загалом, у нас специфічний вид спорту, у якому, на перший погляд здається, і тренерів не дуже то й треба. Звісно, якби була більша географія веслування, то тренерів було б більше. Веслувальний слалом можна порівняти, скажімо, з біатлоном чи шорт-треком. Ним також займається обмежене коло людей.

-Скільки приблизно людей в Україні займається веслувальним слаломом?
-250-300 чоловік.

-Як часто проводиться чемпіонат України?
-Чемпіонат України серед дорослих та молоді проводиться у Первомайську на річці Південний Буг, а кубок України – на річці Рось у Богуславі. Чемпіонат України проводимо влітку, а Кубок - восени. На дорослий чемпіонат України допускаються усі бажаючі, старші за 15 років. В середньому заявляється 100-120 спортсменів. Це найважливіший старт сезону, за підсумками якого формується склад збірної України. Можливий відбір команди і на Кубку України, який, як і чемпіонат, проводиться один раз в рік.

-Чому нашим спортсменам так важко даються медалі на чемпіонатах світу та Європи?
-У неолімпійському виді програми, а саме жіночому каное, наші Вікторія Ус та Вікторія Добротворська вигравали срібні медалі на чемпіонаті світу серед молоді до 23-ох років. Добротворська досягла цього успіху у 2012-ому, а Ус – на рік пізніше. На жаль, похвалитися більше немає чим. В історії українського веслувального слалому це єдині наші медалі з чемпіонату світу. Були потрапляння до фіналів, однак медалей більше ніколи не було.

Головна причина таких результатів – наші умови тренувань. Вони у нас найгірші, адже у нас немає штучних каналів, на яких ми змогли б тренуватися до готуватися до міжнародних стартів. У Європі набагато інший рівень, тому ми часто змушені їздити тренуватися туди.

-Чи є кошти їздити тренуватися за кордон?
-Немає. Тренуються там лише ті спортсмени, які регулярно потрапляють до збірної України або ті, які мають гроші. На жаль, наші можливості дуже обмежені.

-Де тренуються спортсмени в Україні?
-В основному використовуємо три місця – Первомайськ, Вінницю та Богуслав. Ці місця для нас більш-менш підходять, але для потрапляння в призери на міжнародних стартах цього замало.

-Яка ситуація з фінансуванням слалому і наскільки це дорогий вид спорту?
-Фінансування жодного немає. Багато чого люди купують за свої кошти. Для прикладу, байдарка коштує від тисячі євро. Є звісно, і дорожчі. Байдарка-двійка може коштувати до двох тисяч євро. Весло коштує 300 євро, шолом спортсмена 50, а рятівний жилет до 80-ти євро.

Загалом, у нас є чимало перспективних людей. Утім, самі розумієте, що цього замало. Потрібне фінансування. Якщо воно буде, перспективи будуть більшими. Будуть гроші – будуть наші представники на ліцензійних змаганнях, не буде грошей – ймовірно, що ніхто з наших спортсменів не боротиметься за потрапляння на Олімпіаду.

-Чи є надії, що у недалекому майбутньому веслувальний слалом заживе по-новому?
-Самі знаєте яка зараз ситуація в країні. У нас є лише одна надія – на самих себе (сміється).

Розмовляв Богдан Пастернак